А білесенький сніжок вже замів доріжки,
Стука морозець в вікно, щипає носик трішки,
Заходились дітки вмить вдягати рукавички,
Теплі-теплі шарфики, щоб не замерзло личко.
А білесенький сніжок сипле із хмаринок,
На порозі сірий котик розгляда сніжинок,
Очки в небо підіймає, жмуриться швиденько,
Нема ні краю, ні кінця квіточкам біленьким.
А білесенький сніжок замітав будинки ,
Падали ці квіточки й песику на спинку ,
Песик бігає по колу, від сніжку тікає,
Та йому сьогодні зась, нікого не минає .
А білесенький сніжок застелив стежинки,
Лиш сліди легенько видно і дрібні крижинки ,
Сніг-сніжок лапатий по землі кружляє ,
На долоньки лагідні водичкою впадає .
Сніг-сніжок на свято вирішив гуляти ,
У вікно хатинку кожну привітати ,
Він знову, знову, знову під місяцем літає,
Своєю білосніжністю виблискує сіяє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2020
автор: Вікторія Павлюк