Дозвольте – мрію! Мить згасає…
Прийдешнє? – Осьдечки, прийшло!
Забутим снігом осипає
Зими льодОве божество…
Згасають усмішки і сльози,
Минають грішні і святі...
Карбує світ сумні прогнози
На ветхім часу полотні.
Все ж дива хочеться і свята –
Так, нерозп’ятого Христа!
Щоб відлік долі розпочати
З неосквернЕнного листа.
Все буде ніжно і красиво,
Сплетуться спогади – і мить,
І нерозгаданого дива
Ясна феєрія злетить…
На біле обернеться чорне -
І душі, й справи, і думки…
Почує й ВІН добра акорди –
І усміхнеться залюбки…
Дозвольте мрію! Хай осяє
Господнім миром кожний дім!
У душах наших вже світає…
Любов – початок , тож любім…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899800
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2020
автор: Світла(Світлана Імашева)