Ти знаєш, тиша, ранить душу
А сльози - це так, просто свист
І ти сидиш, ти думаєш, ти мусиш
Показати у очах той самий блиск!
Той блиск, що рухає думками,
Що надихає посміхатись всіх,
А ти сидиш, ти думаєш; Потрібно?
Що ТИ з цього маєш? Що ЦЕ тобі дає!?
Невже дає любов, дає надію?
Невже веде в щасливу далечінь?
А ти сидиш, ти думає; Навіщо!?
І рониш сльози на холодний стіл...
Ти, такий, нікому не потрібний!
І хай бачуть посмішку на твоїх вустах
І хай вони сидять, хай думають, хай мріють
Що той блиск в очах, що-небуть їм, тай дасть!
А ти сумуєш зараз, трішки,
І далі підеш блукати у світах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2020
автор: Артін