[b]Ч[/b]ас пролітає та дарує долю,
[b]О[/b]й, зупиніться, мудрості літа,
[b]М[/b]ене так вабить волошкове поле
[b]У[/b] чарах світанкового життя.
[b]П[/b]робач, що появилась на хвилину
[b]І[/b] ніжність додала на мить до літ,
[b]Ш[/b]кода, що в найпрекраснішу годину,
[b]Л[/b]юбов не зупинила милий світ?
[b]А[/b] серце стукотіло, трепетало,
[b]П[/b]роходячи у нелегкі роки,
[b]Р[/b]озлуку звісно чітко пам'ятало,
[b]Е[/b]легію вплітаючи в думки.
[b]К[/b]ларнет синхронно в далях відгукнувся,
[b]Р[/b]озгомонілись в свіжості луги,
[b]А[/b] неподалік образ посміхнувся,
[b]С[/b]піваючи присвячені рядки.
[b]Н[/b]адією і вірою з тобою,
[b]А[/b] у додаток зоряні часи
[b]Н[/b]а роздоріжжі новою порою,
[b]Е[/b]літу вимальовують роки.
[b]З[/b]агадкою життєвою у відсіч
[b]Н[/b]апрочуд дивовижним почуттям,
[b]А[/b] все земне дивилося у вічі
[b]Й[/b]ого вже напуваючи життям.
[b]О[/b]зорені поля де небосхили
[b]М[/b]рійливо в небо погляд підняли,
[b]К[/b]расу чарівну, яку так любили
[b]О[/b]хоплено душею сприйняли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик