Коли тобі уже за 60,
І сніг засипав рясно твої коси,
Й посаджений тобою виріс сад,
Прикрасивши твою життєву осінь,
В очах тоді частішає сльоза,
А під очима – зморщечок мережка,
Не треба вже онуків колисать,
Тож ти пригадуєш свою дитячу стежку.
Ту, від народження, коли землі торкнувсь
І вперше впав під мамине «О Боже!»
А скільки ж раз ти на шляху спіткнувсь,
Та чорнобривці пам’ятав і рожі.
І ловиш мимоволі сам себе
На думці, скільки ще не встиг зробити!
Й летить твоя молитва до небес:
«Дай, Боже, сили світ оцей любити!»
23.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899671
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2020
автор: Ганна Верес