Не покидай, прошу тебе любов,
Не покидай, прошу тебе, не треба...
Не залишай ні смутку, ні оков,
Нехай всміхається блакиттю небо.
Не посилай холоднії вітри,
Вони мене мов паморозь, морозять.
Тебе любов я буду берегти,
Неначе в полі золоте колосся.
Як зійде ясний місяць уночі
І як засяють зорі в небі сріблом.
Пошли від свого серденька ключі,
Ти кожному любов, така потрібна.
Всміхнеться ніжно осінь - чарівна,
Промовить тихо не сумуй, не треба!
В твоєму серці з'явиться весна,
Й любов розпустить віти наче ве́рба.
В любові захмелієш без вина,
Коханням вернеться вона до тебе.
Розквітне в серці квітами весна
І буде посміхатись сонце з неба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)