Ще рік тому його з надією стрічали,
Та навіть свято вірили у магію нулів,
Але солоно-згірклим видався 2020-й,
Бо не одного й до могили він довів…
То ж допиваємо його, хоча солоний
Від сліз гірких й розтоптаних сердець,
Та віримо що вже прийдешній Новий,
Нарешті смерті болям покладе кінець…
Спливають дні й останні вже години,
Бо розчинився навіть в часі календар,
На жаль, двадцятий прорідив родини,
Забравши близьких у Небес Вівтар…
Цей рік минає, та про нього не жалкую,
Так хочеться скоріш його переступить,
Бо навіть в серці вже мелодій я не чую,
Що дали б сил й натхнення далі жить…
Прощай двадцятий, відлітай подалі,
А з нір мишиних краще вже не вилізай,
З собою забери всі горесті й печалі,
Але нікого з рідних більш не забирай!
Так хочу вірити, що Рік прийдешній,
Буде привітнішим і до світу, й до людей,
Щоб все минулось, наче день вчорашній,
Й серця співали тільки з радісних пісень.
Та вдячна Богу що й в двадцятім було,
Що сил давав все пережити та здолать,
Адже без Волі Господа нічого не минуло,
Та лиш на Нього можем й далі уповать!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.12.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2020
автор: Lilafea