Земля це мед, вода-вино
Господь це батько, на коліна
Хоч якщо чесно, трохи дивно
Що ріки крові й ріки віри
Одне й те саме, озвіріли
Бо прапор горя-прапор віри
Шукав я Бога день і ніч
Шукав як міг, і поки йшов
І ось здається відшукав
Та не в церквах його знайшов
Упав, розглянувся й кричав
Ти де, виходь, стань переді мною
Старий дідусь із бородою
Вусатий байкер у хрестах
Не грай у хованки зі мною
Тоді розплакався і встав
Тебе нема, а я шукав
Чи може є, ідем неспішно
Та в відповідь-мертвецька тиша
На більше вже й мене не стало
А я так вірив, так чекав
Прийшов додому, двері гримнув
Упав на ліжко й довго думав
Усе живий чи вже помер
Та я на все й на всіх бля клав
А я так вірив, так чекав
Та докази ніщо не значать
Побачить те, що ніхто не бачить
І знати, що ніхто не знав
Ну що, немає значить й долі
Стоп, є я,планети,зорі
Є місяць,небо,ясний день
І поки житиму, все вірю
Є й Бог, надія є тепер
Для мене вистачить і віри
Живу, бо вірю кожен день
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2020
автор: Fridayboy13