Під продірявленим дахом
З підлоги ми збираєм воду.
Сумнівним, слизьким шляхом
Головою вниз, не знаючи броду.
Немає діла до того, хто воду ллє,
Нема бажання лагодити дах,
Танцюєм свій улюблений танець
На граблях.
Доволі нас багато
І в той же час ми поодинці.
Так зручно нас тримати
У власнім домі за чужинців.
Порожні груди відкормлений монстр ссе,
Крокуючи зухвало по кістках,
А ми і раді собі танцювати
На граблях.
Одне на одного будемо кидатись ми,
А винуватий сміється, втрачаючи страх.
Усе життя танцюєм свій танець
На граблях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2020
автор: Мирослав Бісаврюк