Мої думки наче поранені ноти.
Вони випливають, ламають, стирають,
До тріпотіння розривають спогади.
А ти мовчи, неначе поранений птах,
З перебитим крилом не можливо зробити й змах.
А ти і далі мовчи, віддавай свої спогади вітрові.
А ти і далі кричи, все одно тебе ніхто не почує,
Не відчує як відчувала вона,
Не зупинить, коли в голові туман.
Холод навіює море.
Де ви, мої вільні простори?
Схаменись, вітре, не зривайся,
Залиш мені спогади,
Де відчував, де занурювався, де кохався.
А море? Де моє море, де ти тепер?
Краще б я з тобою зостався,
Краще б я написав тобі ще сотні пісень...
Розгублені ноти впиваються мов цвяхи в скроні мені.
Я не хочу їх чути, не хочу грати, не хочу знати.
Навіщо я тебе обіймав?
Навіщо тебе я згадав?
Мої ноти тонуть в безвиході.
Мої ноти, мої спогади...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2020
автор: Mezu Svitlana