моя духмяно Тіє; із плавкими гаряче-липвучими пальцями-снами, із тою вілуннявою, що відбивав запахи твоєї синьої крови, із лиским льодом на звороті вуст і серце - у сніг піску нагоршину до щезне.. Тіє.. твій намул все гусне і з надлому довжелезь води моря ти таки ухиляєшся і я бачу твою старість Тіє.. воже, як прекрасно бачити старість тих, кого вбили молодими, Тіє..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2020
автор: Ольґерда