Рано вранці будить кума кохана дружина,
Ти лежиш, пішов би краще, та впіймав рибину.
Кум зібрався, вудку взяв, пляшку й кусок сала,
Ковбаси шмат, паляницю, щоб краще клювало,
А природа в буйнім цвіті, надворі ж весна,
А на річці молодичка, та ще й не одна.
Кум, звичайно запропонував випить за улов,
І цілує молодичок, розганяє кров.
Забавлявсь по всій програмі із жінками кум,
Ніщо інше до вечора вже не йшло на ум.
Схаменувся аж ввечері, десь в годину сьому,
Весь щасливий, підвипивши причвалав додому.
Жінка зразу руки в боки, макогін за спину,
Ну, розказуй, де тинявся весь день с.чий сину?
В кума й мову відібрало, що сказать не знає,
А дружина:"Де улов, я тебе питаю?"
-Де улов, що вловив? От вже плем"я враже,
Що вловив, що вловив - завтра лікар скаже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2020
автор: Амадей