На небі місяць ясно так горить
І зорі мерехтять немов би перли
Немов би душі тих що вже померли
На рідну землю дивляться згори.
Осяйне небо і осяйна мить
Сріблясті зорі – небесам окраса
Людська ж душа до золотого ласа
Та під ногами золота не зрить.
Парище
27 12 2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2020
автор: Мартинюк Надвірнянський