З-під капелюха мерзнуть вуха,
а сніг танцює до зіниць.
Хтось хмари рухнув й завірюха
тепер уже не зна границь.
Слідами сонця йду бульваром,
немов дракон, із рота - пара.
Напевне серце повне жару,
краще любов аніж сигари.
Дивлюсь у даль, шукаю спокій,
від холоду червоні щоки.
І не затихне буря поки,
додому знову повільні кроки.
26.12.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2020
автор: Моряк