На мапу світу кинем погляд:
На суші, Богом да́ній нам,
Найбільшу країну в Європі
Звать Україна, хто не зна…
Дістався ласий нам шматочок,
Всевишній геть не шкодував
Земних багатств на кожнім кроці,
Коли життя всім дарував.
Усе в нас є для існування-
Прогодуватись й одягтись,
Нагріть житло, без позичання
Могли б самі ми обійтись.
А ще живуть тут дивні люди,
Красою Бог не обділив,
Їх золоті, трудящі руки
Могли би рай земний створить.
І за́лишками б торгували,
Бо вмієм запасатись всім,
Як те гніздечко б цяцькували,
Свою державу в світі цім.
Та щось колись пішло в нас криво
У певний історичний час,
Ми свій кордон не захистили,
Хтось виявивсь спритнішим нас.
Не будем ре́мствувать на Бога,
Але до всіх наших скарбів
Нам би ще розуму хоть трохи
І відданих керівників.
Чого завжди ще бракувало
На цій розкішній нам землі,
Багатств доволі, толку мало,
Та ще й продажні за гроші́.
А тут ще й біди політичні,
У сумі з вірусом разо́м
Кують й без того нас статичних
Чи не для старту, як було…
Бичок в ярмі не за́вжди ходить,
Для чогось роги в нього є,
Так статись може і з народом,
Що ланцюги всі розіб’є,
На роги візьме всю неправду,
Відкине й люто притопче́,
На дибки стане і під Раду,
Якщо тавро вже припече...
Якщо і брать щось від бичка нам,
Символ якого ось іде,
То лише силу його славну,
Підкову на удачу теж,
Багато паші побажаєм
На нашій території,
Бичок розумний і він знає –
Ро́ги – не бутафорія…
Червоних менше нам ганчірок,
З обличчя маски познімать,
Святкових, радісних вечірок
У колективі святкувать!
24.12.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2020
автор: Галя Костенко