Мій ангел спить… Тихенько… Не збудіте…
Стомився, бідолаха – на плечі заснув…
Йому б летіти… в небесах летіти!!!
А він мене у крила загорнув!!!
Тривожний сон… Здригається щомиті…
Вести мене життям – то важкий труд.
Отак і йдем удвох по білім світі,
Повз сто спокус і тисячі облуд.
Як морок ночі холодом завіє,
Морозним птахом в душу залетить,
Мене спасе і душу відігріє
Хто на плечі у мене нині спить…
А сам втомився… хай же подрімає –
І я спинюсь – не сила підвести.
Бо завтра новий день на нас чекає –
Хреста удвох все ж веселіш нести.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2020
автор: Волинянка