Впираєшся руками і ногами,
Коли тебе – як на шнурку теля...
Земля наповнюється байстрюками,
Їм все одно – на Істину здаля.
У світі грошей, пірамід донизу
Не видно правди, як не видно дна.
Торішнього доволі жмені хмизу,
Щоб в попіл все, щоб почалась війна.
І множиться охітних на репризу.
Насправді, вірити нема кому -
Спотворені у пеклі райськім в кризу,
Забули про життя святу канву.
28 січня 2020
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899344
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2020
автор: палома