Вона вже не ладить з собою,
Скрізь дим, та як важко в нім дихати,
Платівки, одна за одною,
Й слова, що втомилася слухати.
І як дальше можна так жити?
Руйнації їй вже не стримати...
За все необхідно платити,
Ніщо просто так не отримати.
Шукала розраду в стакані,
Знайшла, та сама загубилася.
Всі друзі її вічно п'яні -
Давно вона з ними змирилася.
Набридло їй це божевілля,
І біль все ніяк не спиняється.
Щодня знову мучить похмілля,
Нічого ж вночі не міняється.
Так хочеться щастя сліпого,
Міцного кохання і вірності,
А поруч немає нікого,
Лише відчуття непотрібності.
В своїх почуттях стерла межі,
Забила ненавистю голову,
Та навіть із ним, без одежі,
У ліжку самотньо і холодно.
Вже в серці і місця живого
Немає, змиралися з раною,
Їй хочеться тільки одного -
Кохати і бути коханою.
26.12.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2020
автор: grotath