Безсонні проходять ночі.
Ранкова зоря розквітла,
Тебе потребують очі,
Що більше не бачать світла.
На скільки в тобі від Бога?
Ти з лона чи із пробірки?
А раптом твоя знемога -
На людяність перевірка.
Піддатися хтивій втомі?
Пройти повз чужі страждання?
А якже любов у домі?
І доля дає завдання.
Відкинувши жаль до себе,
Стаєш видозмінним вітром,
І все, що навколо тебе,
Наповнюєш теплим світлом.
Душі коливання в герцах
Співають - «Не зупини це».
Радіє велике серце,
Вічно маленького, принца.
*******
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899281
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2020
автор: Лада Квіткова