А я чекала в сніжні заметілі,
Коли зима створила полотно,
На милому та рідному подвір'ї
Кохання ніжне в майбуття ішло
Там вилась стежка, ніби біла смуга,
А ти лишав сліди на ній свої,
Калина мила, ніби як подруга
Намисто дарувала все мені
А я чекала у весняну пору,
Як вабив сад чарівний у квіту
І сяйво ніжно пестило природу,
Торкаючи тендітно наготу
Як милий тон зеленої травиці,
Так ніжно обіймавши кожен крок,
Ромашки, мов красуні білолиці
Голівоньки схиляли до гілок
А я чекала у літневий вечір,
Де зорі додавали милий шарм
Та ніжністю спускалися на плечі
У неповторній звабливості чар
І в спеку сильну, в митях непомірних,
Ковток повітря - бажано піймать,
У сутінках літневих і чарівних,
Як пестила любов'ю благодать
А я чекала в осінь де мотиви
Із барвами краси переплелись,
Де листя жовте у танку грайливо
У парі з вітром радісно зійшлись
Де трепетність так ніжно вигравала
І неймовірно сяяли зірки,
А я коханий, так тебе чекала,
Як все живе чекає лиш весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик