Чом, Осене, так зимно у тобі?
Чому сльоза від солі солоніша?
Заснуло горе при крутім горбі
і храпом прорізає чорну тишу.
Торкає стіни лісу, береги -
скелясті кручі, звислі над водою,
а за вітрами вже летять сніги,
пишаючись ходою молодою.
Ще жовтень... Тихі сутінки душі
уже не чують голосного грому.
Спадає час золою в спориші
і серце не вертається додому...
Його цілує Осені глибінь...
До часу з нас того ніхто не знає:
яка холодна неба голубінь
й важка хода, що вороття не має...
10.10.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2020
автор: Ніна Трало