***
По нехоженым тропам протопали кони…
В. Высоцкий
Той караван відходив на світанку,
Мій перший призабутий караван.
Вставало сонце у рожевому серпанку
Й світилась росами нетоптана трава.
Іржали коні, відчуваючи дорогу,
І озирались на покинуті місця,
І забувалися усі перестороги,
І тільки шлях, у невідоме шлях.
Ріка шуміла на кряжистих перекатах
І пахло глицею й дурманом трав,
Горіли по ночах курні багаття
Й сушився одяг після переправ.
А він все йшов той караван забутий
І ніс з собою стільки сподівань -
На нові зустрічі, незвідані маршрути,
На здійснення затаєних бажань…
…Заплющиш очі і побачиш знову –
В розпадках підіймається туман,
В ранковій тиші брязкають підкови
І в горизонт відходить караван.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2020
автор: Терновий