Із нього починалась Україна,
Він нею жив до самого кінця,
І не стояв ніколи на колінах,
Й не набивав брехнею гаманця.
Він був, як дуб у грозову погоду
Та не лякався вітру перемін,
Великий Син великого Народу,
Гонимий завше пасинками він.
Цей в’язень часу знав всю голу правду,
Та суд над Словом був, як той приціл.
Та знав в анфас і в профіль знав він зраду,
Бо ж недарма – із роду Чорновіл!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2020
автор: Шостацька Людмила