Закопилився грудень,окувало морозом калюжі
І в день зимового сонцестояння
Я мов ідол,хранитель культу
Зустрічаю твоє світання
Ти моє довгожданне сонце
Я подумав,яке ти красиве
Серед неба немов віконце
У холодній бетонній стіні
Я люблю тебе сонце
А ти любиш мене
Звісно ні
Вітер гвалтує поля
Піднімається мокрий пісок
Воскресає мертва земля
Переживши нахабний наскок
Маестро,музику в труну
Ти будеш пити ,ну звичайно ні
Я буду для тебе як Маяковський
А ти заграй ноктюрна на струні
А якби захотілося мені добратися до хмар
І на світанці,уже поволі мчавши на коні
Напитись із ріки,а за рікою
Поставить хрест,щоб хоч би щось лишилось по мені
Мій друже як тужу я за тобою
Пробач мене як зможеш моя мати
Мій батько цей поклін тобі
Моя кохана ти мене не варта
Пробачте...я пішов...А ви ще ні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2020
автор: Fridayboy13