Над сірим серпом горизонту,блукали самотні зорі
Ширяли планети,за темними хмарами ховалися духи прозорі
І доля на вітрі,немов на коні,самотньо блукає по полю
А скільки таких як вона,що не знають
Для чого по полю блукають,навіщо сюди забрели
Вони щось шукають,та нащо не знають
І ось освітила небо ракета системи "Мир"
Вона полетіла далеко,кудись у незнані краї
Вона облетіла Землю,і впала на місто сонне
Ракета системи "Мир", ракета системи " Добро",ракета системи"Свобода"
Вона мала мир принести,ціною тисяч убитих
Бо тісно на цій землі мільярдам людей прожити
Бо важко усім ужитись,мільйонам пропащих душ
Тому ми живем щоб мстити,і мстимо бо живемо
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2020
автор: Fridayboy13