Ніч дурманить усіх п’янка,
Ця найдовша й така безмежна,
Чорним-чорна та ще й гірка,
Як фортуна не обережна…
То ж наллю я цю Ніч з верхом,
У бокал кришталево-чистий,
Щоб розпити отак тайком,
Разом з Місяцем, мов ігристе…
Обійнявшись Юпітер й Сатурн,
«Вифлиємську Зорю» сотворять,
Не посмію вчиняти там глум,
Де й Зірки в Небесах говорять…
Де з’єдналися крізь вікно
Мої мрії з Небес секретом,
В тиші випиті, мов вино,
У душі зазвучать дуетом…
Чорну ніч розплела косу,
Ту, що завтра уже вкоротить,
Довшим дням освятить красу,
Не вчинявши Весні супротив.
Заблукала вночі й Зима,
Навіть снігу нам пожалівши,
Така Ніч й для планет одна,
Що керує, все вряд зложивши…
Щоб ніякий Парад Планет,
Не завадив життям радіти,
Розчинила я Ніч в думках,
Небеса щоб дали творити…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
22.12.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2020
автор: Lilafea