Мій – край! Країна! Україна!
(Ще раз підкреслю – не «страна» )
У світі ти така єдина
І в моїм серці ти - одна!
Лиш у славетнім ріднім краї
Та наймилішій стороні,
Так любо сонце зігріває
І посміхається мені.
У Батьківщині, в ріднім краї
Від щастя серденько співа,
Любов’ю душу наповняє
І оживає в ній весна.
Лише отут я чую слово
Те милозвучне і просте,
Співала мама колискову -
Я пам’ятаю слово те.
Лиш в ріднім краї, в цій сторонці,
Де хата батьківська стоїть,
Й до себе манить крізь віконце,
Зове вернутись хоч на мить.
Зове до себе ще криниця
Біля хатини край села,
Щоб життєдайної напиться
Хоча б ковток із джерела.
До себе кличуть білі вишні,
Що у садочку ще цвітуть
Вони давно за хату вищі,
Проте гостей ще й досі ждуть.
І я завжди лечу на крилах
В оцю хатину край села,
Де мила серцю батьківщина,
Де народилась і зросла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2020
автор: Ольга Калина