Старість
Зів’яла квітка, відцвіла..
Вона постаріла, змарніла.
Коса, що чорною була,
Мов молоко зробилась біла.
Глибокі зморшки, як рілля,
Мов борони пройшли по тілі.
І руки стали, як гілля,
Тримають скроні посивілі.
Холоне кров, немов ріка,
А ще колись вона кипіла.
Рум'янець полум'ям горів,
І жар життя ішов із тіла.
А зараз квітка відцвіла,
А ще цвісти вона хотіла..
Та без зупину час летить,
І не повернеш юність тіла!
11.12.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2020
автор: Штука