Ми прийшли ще тодi, коли зорi вкладалися спати,
Коли хвилi сонливо дрiмали в своїх берегах.
Воно йшло на побачення з нами з Небесної хати,
Пiдiймалось назустрiч життю по палючих ланца́х.
Застеляло вогнями всей пруг поволо́кою дива,
Тамувало нам подих, заперши його мiж грудей...
Прокидався Сетубал зi сну до буденного Чтива,
Засвiтивши частинку себе в спраглих щастя людей.
21.12.2020 Португалiя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2020
автор: VIRUYU