«Вона відірвалася від вузького уступа
і легкими кроками побігла крізь високий
портал величної арки…»
Кетрін Енн Портер
«Блідий кінь блідий вершник»
Всі задуми, всі сумніви, всі пута
розтаяли, у далеч відійшли.
Світилась тільки іскорка забута
свідомості з бездонної імли.
Вона одну себе лише і знала,
вона в одній собі лише жила,
і темнота її не турбувала –
втікала від яскравого тепла.
Гаряча, непідвладна тьмі частинка
запліднена наснагою життя,
ні звідки не чекаючи підтримки,
не просячи ні в кого співчуття,
боролася за власне існування,
народжуючи сяючий туман.
І крізь туман, мов сонячне вітання,
з'явився моря голубий лиман,
і пінявий прибій об сірі скелі,
що оточили золотий пісок,
а далі – луг, і річка, і оселі,
і з лісу до ріки біжить струмок,
і виноградники, і все, що треба.
І не пожалкувавши босих ніг,
я мовчки посміхнувся сам до себе
і понад прірвою в село побіг.
18.12.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2020
автор: Анатолій Костенюк