Зимові фантазії

                                                                               [i]«  Чим  далі  в  ліс,  
                                                                     тим  більше  дров...»[/i]
                                                                                                                   Прислів’я      
У  чорному  лісі  іду  навмання...
А  що  мені  буря  чи  злива?  
Та  не  доганяю,  кудою  щодня  
щезає  зима  білогрива.  

Напевне  у  неї  по  азимуту
і  в  мене  –  одне  і  те  саме:
коли  три  дороги,  наліво  іду,  
а  потім  направо  і  прямо.

А  там,  де  не  буде  моєї  ноги,  
стоїть  ще  на  курячій  лапі
оголена  талія  баби  Яги
і  мощі  Кощія  на  шкапі.  

То  тінями  Чахлика  рикає  змій
і  наша  –  його  баба  Йошка
лякає  усіх  у  країні  моїй  
так  само  як  зелень  і  «йолка».  

А  далі  «тайожний»  союз    і  пурга,  
сніги,  завірюха...  де  нині
притрушує  інієм  сива  хуга  
біляве,  криваве  і  синє.  

А  далі...  зима  замітає  сліди...
Кудою  не  човгай,  кудою  не  йди  –  
одні  кучугури  й  замети.  

Якщо  закудикаю  лихо  й  біду,  
на  голову  іншу  пригоду  найду,  
яка  подобає  поету.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2020
автор: I.Teрен