Поезія — це літургія роду свого…

*      *      *


                                         Пресвятій  Діві
                                         з  любов’ю  присвячується


Поезія  —  це  літургія  роду  свого
лиш  отака
що  тайнам  вправить  язика
щоб  ним  задиристий  світ  знести
щоб  Царство  тайне
                                                       неприкрито  пестить
тож  Дух  царить:
ніхто  не  зробить
і  як  це  пронести??
в  який  бік  абразиви  —  жестом
і  крамарство  подригалось  —
і  витекло  би  в  слизняка!
о  —  це  піднесеність!  
понад  земним
й  настала!  і  —  палка!


Поезія  —  у  музиці  ріка
і  пойнялась  й  —  нічого
і  пойнялась  —  й  нізвідки  й  сама  йде
щоб  нести  золотий  пилок  в  щілинках  світлості
від  Бога  до  людей
й  цілком  от  від  людей  
до  Бога!
А  Бог  це  пестить:
як  це  пронести?
ніхто,  крім  неї,  це  не  зробить...
у  віках...
і  Слово  бере  у  свободу  —  у  Його  утробі
і  во  язицех  направляє  язика!!

19.12.2020,  з  причастям,
легкого  і  всепомічного  Миколая  свято!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович