В ніч грудневу, на сніг бідну,
У яку не видно зорі,
Прагну я пройтися з міхом
До вікна своєї долі.
Аби міх був повен щастя,
Сміху, радості, любові,
Але це мені не вдасться…
Завмираю на півслові.
Я б святим хотів побути,
Миколаєм в твоїм домі,
Знов аби в житті відчути,
Разом ми, не лиш знайомі.
Щоб дізнатись про бажання,
Які ти в душі лелієш…
В чобіточках аби зрання,
Все було, про що так мрієш.
Я б хотів святим побути,
Та гріхами міх мій повний,
Я б жадав на мить почути,
Голос тихий, милий, томний.
Щоб не раз, на Миколая,
Про твої бажання знати,
Аби мрій лелеча зграя,
Мої крила могла мати!
Щоб на крилах моїх, люба,
Ти до щастя долетіла,
Та роки в гріхах, то згуба,
Не святий я, знаю, мила…
Вся надія на старого,
З бородою, Миколая,
Що й казати, у святого,
Мабуть є ключі від раю.
Хай наповнить він сьогодні,
Чобітки любов`ю й щастям,
Бо мені дива святкові,
Сотворити вже не вдасться.
Не дійду я вже до вікон,
Навіть, якщо сніг навалить…
Й не пов`язано це з віком-
Не моя…Хоч серце марить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2020
автор: Ярослав Ланьо