Може востаннє

Знаєш  мене  мучає  з  середини  питання
Чи  забудеш  ти  про  мене,  якщо  я  не  нагадаю?  
Я  так  хочу,  щоб  страхи  того,  що  так  і  буде
У  реальності  не  втілилися,  що  мене  забудеш.  

Знаєш  через  страх,  що  ти  відвернешся  від  мене  
Цінувати  я  себе  не  буду  більше,  ніж  за  тебе
Бо  в  мені  постійно  будуть  сумніви  крутитись
Що  ти  просто  не  захочеш  вже  на  мене  час  ділити.  

Може  через  свою  слабкість  я  ще  постраждаю
Але  я  не  хочу  бути  сильною,  та  не  з  тобою.  
Бути  дуже  гордою,  коли  на  серці  одиноко
Не  захочу  я  ніколи,  краще  хоч  щось  мати  трохи.  

Я  напевно  прагну  забагато,  для  мене  так  не  можна
Просто  я  так  хочу  відчувати  любов  і  ще  турботу.  
Таку  розкіш  по  житті  раніше  я  не  відчувала  
Ось  чому  я  це  тобі  дарую,  і  хочу  щоб  приймав  ти.  

Розум  певно  вже  змирився,  що  я  постійно  буду  збоку  
Але  серце  і  душа  не  хочуть  все  приймати  поки.  
Я  іще  борюся  за  краплини  щастя  і  кохання  
Хочу  встигнути  відчути  ту  любов,  може  востаннє...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2020
автор: ІраБо