Думати чомусь так складно, коли я одна блукаю
По сторонах озираюсь, а нікого там немає.
Нікуди мені спішити, ні для кого щось вчиняти
Додому можна й не хотіти, бо ніхто там не чекає.
Якось холод руки кривдить, я їх не оберігаю
Відчуваю сильний холод, але їх не заховаю.
Берегти себе не хочу, мені цього не потрібно
Коли я не відчуваю, що ти хоче стати рідним.
Часом хочу стати краще, щось робити намагаюсь
Але без турботи близьких мабуть віру я втрачаю
Чомусь ти не помічає в мені саме ту людину
Щоб хотілося сказати, що потрібна я єдина.
Я не знаю що казати, як вчиняти, щоб було вірно
Я як всі, хочу кохати, хочу комусь бути вірна.
Щоб мене міг захистити, той, кому я довіряю
Щоб за мене щось зробив ти, щоб відчула, що слабка я.
Я не хочу такої правди, де я завжди на тебе чекаю
Так хочеться раптом дізнатись, що ти вже на мене чекаєш.
Я хочу відчути, що ти вже так хочеш мене обійняти
Що просто спонтанно зірвешся до мене, щоб все, що бажаєш віддати.
Я напевно замріялась просто, бо для мене так бути не може
Хоча я завжди дуже стараюсь для тебе, але це ще не все, що я можу.
Я винити тебе не збираюсь, я щаслива, що якесь місце маю
Просто дуже я хочу дізнатись , що я щось для тебе все ж значу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2020
автор: ІраБо