Мої вуста із присмаком полину,
Моя душа холодна і німа,
У вирій я з лелеками полину,
Коли на землю упаде зима.
У вирій до чужого небосхилу,
Полину у блакитну височінь,
Піднявшись до небес з сивого пилу,
Полину у його безмежну синь.
Пробігти босоніж, холодні роси,
Зволожать вбиті спрагою вуста,
Побігти, роспустивши довгі коси,
Та я не зможу, бо душа пуста.
В моїх очах, немов би в океані,
Відбився лише чорний небосхил,
Гірчать слова,немов вони останні,
За вітром линуть, наче білий пил.
Я не заплачу, мої гіркі сльози,
Ніколи не побачишь ти, повір,
Поезія кохання в світі прози,
Неначе серед міста дикий звір.
Мої вуста із присмаком полину,
Полину я в безмежну височінь,
У вирій я з лелеками полину,
До неба, у його безмежну синь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2020
автор: Alita