«Я вчора причастивсь Христу,
і так вже й чую близькість
в серці, тут»
Покличмо в свідки Миколая!
Хто заклика́ святого Миколая —
Знає: кого він кличе й що буває.
З вас, хто взнаватиме цю правду, взнай:
Чого високо вгору мав здійнятись
Миколай…
«І на силу Її Океану
Ми коклюш річечок своїх
дістанем!» —
скажуть потім.
Бог дасть, я дам
бриніть у моїм серці голосам,
і голосам, і голосам:
древляно-суздальським лісам;
я з лісу сам…
Я дам і жалобитися і плакать тим лісам,
як тільки ліс, наперсток Отчий, вміє,
як сам ясніє, так і вміє: як
батько менший:
і не забуде, і жаліє,
й дасть подарунки, і душу зігріє,
і в небо все прямостоянію навчить,
служи́ть — і жить, співать — ще й жить…
і час, що мимоволі все біжить, —
ніякові́є…
бо в батькових долонях добре
жить… всяк мліє…
сльоза батьківська, що скупа, збіжить:
чом оце чують, творять — як не-Боже…
й не до Отця усіх: Отець всіх в Небі!
Лиш батько менший все те бачить—знає!
Таж став і Миколай —
як батько менший!..
Хто ж цього не знає? — і обдарує,
й попере́дить,
й привітає.
І в нього чесно вчуся: бо із лісу, —
бриніть, бриніть, всі неможливії
ліщин підвіски
вільхи підвіски
діти мої святі
намитії й умитії підліски!
я всіх оплачу, Бог вас, діти, бачить!
і крізь часи, і через хмар завіси —
все Отець
чесний бачить.
У світі хай усі витії,
останній я язик стихії,
як дзвін: здорової, незламної іще
стихії.
Серце моє Його лиш вибирає:
в серці Її і просить, і благає:
Його-Її любов освітлює мої ліси!
Облагороджує! —
благословляє:
і Бог, і Діва,
усіх святих святая…
Щоб не промовили: його там вже немає,
Один лиш Океан Його-Її гуляє…
Густий, дикий праліс, не зігнутий —
нині жебрацьким днем:
Любов’ю Діва просява мене:
і осява мене.
Бог й Миколай — все знають.
Бриніть, бриніть в мені,
далекії ліси,
гуляй ти, Море! — все ж стихія чималая!!
Бо це ж і море я: свято подвійне в Миколая!
…Серце чиєсь! хоч краплю собі з свята принеси…
Гудіть, дзвеніть, древляно-суздальські
ліси!..
11.12.2006, надвечір’я
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович