1
Акафіст (медовий)
св. великомучениці Варварі
В ім’я Отця і Сина
і Святого Духа
1
Свята Варваро,
це я у глибині святій питаю
із мого дару — у любові дару:
чи будуть бігати
занауковані собаки
й кусатимуть усмерть ослів;
я серцем край святих благословляю
і серцем ввік святих благословляю
все я радів тобі без слів —
але сьогодні
я заплакав.
Свята Варваро!
Радій, у Троїці рішучість первородна
Радій, висока і тверда,
проста — й велика!
Радій, невістко перед Божим ликом
Радій, красуне, діамантно благородна!..
Радій, правице Богородиці-Цариці
Радій, вся кріпка, владно повносила
Радій: над Києвом — ти
управительниця справ
Радій: як ходять на цей день Небес
Владики! хто їх зібрав? —
Твоя у Троїці міцнюща ясноликість!
Твоя повновагома правота
Твоя обіцяна всепереможність щастя:
кого обрала, той молитиметься часто
якщо взяла — той не зійде тут без причастя!
кого ведеш, той не загине від нещастя
Радій, Таїно Троїці Свята!
Свята Варваро!
2
Свята Варваро…
Допущеному якось до порога
як ти мені відкрилася — така! —
то яка ж ти повноодкрита перед
Богом!!!
й перед святими святотроїцькими…
їх (кількох) я ледве витримав
в представленні Царицею…
Радій, якщо приймаєш голос серця
мій —
убого тихий
але у мене — це Христос
Радій: у Нього голос є великий!
все я радів, а від жалю за усіма
зітхав й прохатиму…
Радій: життя було в притворі
серця —
то хто б мій храм велично освятив
якби не день твій і не ти?!
скільки на нивах духа в нас пасеться
під жезлом нержавійно золотим!
Радій, в Ісусі безконечність серця
медового! (двічі)
Радій, як я, бджола, радію в нетрях ос
Радій — радіє в нас
Христос Єдин, Безсмертний!!! (двічі)
Радій, любові адаманте,
свята Варваро!!
Слава Тобі, Боже.
17.12.1999
Прославити вмц Варвару — прославлю, неодмінно! любов не має умовностей!! які там генії у порівнянні з самою вмц Варварою?
Вона — праворуч Богородиці!
Вона є на одній іконі разом із всесвітньовідомим Ве-ликим Миколаєм і вмч Пантелеймоном — в храмі на ву-лиці Ільїнській... Така сила Христа!
Вона спасала мене найперша, ризикована...
Після моїх сповідей ніби шуби з мене зшарпувались, і священники блідли, і йшли до вівтаря — спасались!
Вона перша прийняла удари диких стихійних моїх надмірностей!!
Вона незрівнянна!!
Вона любила, взивала як до недосконалого, але я не підвів наданого мені Тройцею!! — я теж її любив, хіба для любові недосконалість має значення?? Хіба тоді, як сильно любиш, іще можна думати про якісь малості???...
Але значно пізніше таки визнав перед нами: моя любов — недосконала...
...Про що ви?
Дякую.
2
Святу вмц Варвару я найменш оспівав, видно — я теж тоді був душевною людиною: хто над тобою зігнувся й собою пожертвував, того ти і не пам’ятаєш... А як став духовною людиною, то ліпше запитувати про мене і по-етичні плоди в Бога: я такий співтворець , що весь час безвихідно й цілокупно в творчості, і що, і кого Бог внут-рішньо і зовнішньо подає і надихає, те і ті народжуються словом!
Почну з протверезіння мого 2001 року, визначального для життя і творчості, дарованого Ісусом Христом, як те видно буде із залишених записів того року, наївних в самозасліпленості моєї інтелектуальної «духовності», егоїзму, гордості.
Ось вони (недоладності всі зберіг, як те є):
Пишу правду Христу
Христос закликав, оживив тишею
й надихнув те написати:
як я з Тобою стрічу пережив
в Домі Варвари, Божа Мати...
Я — і печалюсь, що не збувсь якимсь новим,
і радий, що лишивсь живим,
і до цих пір — чи в шоку, чи в жалю:
я т а м зігнувсь — і духу погляду не міг підняти
на Ту, яку неізреченно так люблю!
Сліпучість тисяч сонць
сидить весела і жива
а я моральності не маю,
лежу: трава...
чому ж не зміг я й погляду підняти?
сили моральної нема!
Тут милостива Мати
удар сліпучості там
якось стала забирати
як ніби трохи духа піднімати
й мов через стримуючу світло шибку —
враз
вказала на таку Красу!!!..
що краще буду
далі лиш мовчати.
А то від згадки можна ще «запасти» —
що й з розуму зійти.
Слава Богу, не встиг —
що і до чого розібратись...
То вже вдивляюсь в себе так:
а що я за черв’як???
Сам же просив:
щоб Дім Варварин показали.
Христе, я написав всю правду,
як сказав Ти.
06.04.2001 р. Після вечірньої служби Благовіщення і сповіді
Р. S.
Пишу, дописую іще вранці.
Ввечері Дух відкрив у серці, що після сліпучої Бого-родиці (насправді, як виявляється, Вона пішла кудись — І. Ш.) мною займалась св. Варвара.»
Прекрасний діамант Церкви — свята вмц Варвара, невіста Христова прекрасна!
Особливість її служіння:
позбавляє від раптової втрати життя,
позбавляє від раптової втрати здоров’я,
позбавляє від згіршення свідомості,
підвищує ясність і чистоту ума в серці,
лікує голову (!! — рідкісне, це ще в вмч Пантелеймо-нові є),
дає любов Христову,
подає швидко доступ до Богородиці,
навертає до сяючої єдності зцілень — св. Миколая,
св. вмч Пантелеймона і св. вмц Варвари (неізреченна дружба!).
Отже, вона бере відповідально — творить перелічене, я пережив все з великими скрипами, гордість зашкалює бувало, але її твердість просто неміряна!
Чесно сказати, так, небесна її любов, але іноді я скрипів: це вже жорстоко!...
Так, любов! любов! (бо хто б витримав?) та іноді так винахідливо!! — діставали вдвох з Богородицею! — я просив вже Христа заступитися... Христос і солідаризував, ясно, що тоді збільшувалась любов до Нього.
Чим більша любов — тим більші страждання
(іноді на виступах в залах — не міг зразу заспокоїти плачучих-ридаючих жінок: так сколупувалася до ран в їхніх серцях правда любові...).
Свідомості повнота — від життя в Ісусі Христі.
3
Церква вчить:
великі випробування — тож і великі обдарування Христові,
середні випробування — середні обдарування,
малі випробування — малі обдарування.
Великим ближче — велике,
звичайним — звичайне,
малим — мале.
Спастися — найголовніше, причім тією мірою, яку дає Христос.
Без знання своєї міри — трудно спастися.
Можна замовкнути — і спасатись як подає Христос. Нічого зайвого! і нічого від самовілля — інакше Ісусова молитва приведе не до корисного у спасінні. Так вчать святі отці, і практика така.
«Чем больше любовь, тем больше страданий
душе;
чем полнее любовь, тем полнее познание;
чем горячее любовь, тем пламеннее молитва;
чем совершеннее любовь, тем святее жизнь.»
(«Прп. Силуан Афонский», стр.350)
Можна про це написати дуже багато богослівських книг, чи ліпше —всевміщуючу любов Богоматері — рядками поезії, що пасує Її рівню любові...
Про величезну мученицю Варвару — ліпше, і це ясно, великою поезією:
Свята великомучениця
Святій вмц Варварі,
дуже надійній в житті і спасінні,
присвячується
1
Огонь цілується в серцях
Моя далека повнокревність
Огонь знайде пащеку лева
І не повіситься на цвях
Вогнями губи запеклися
Язик засох і онімів
Я в серці Богу помолився
І вже на Сонце захотів!
В світильнику всі числа праздні
День від порога заяснів...
Найвища честь — найбільша радість
Як поклонятися в Огні
І день підріс і заяснів
І з серця сиплються пісні!
15.11.2000
2
Тобою весь освячений у простір
Тому слова
говорю легко
й просто
Яка в тобі велика благодать!!..
І сторінки
до вічності біжать!
Мов кров і та любов
що в ній пролита!
І вже привик у білім-білім
ЖИТИ
29.12.2000, 15.02.2014, Стрітення
4
Cвято вмц Варвари:
Церква, небесна і земна, вся — спрямувала погляди на св. вмц Варвару, їй Бог дав благодать, бо її свято нині і всі дивляться на неї!!
Хочете премудрості небесної і розуму — просіть! вона допомагає, утверджує!
В її свято, день і час, мить і вічність — укріплювати ясність розуму.
17.12.2015, свято вмц Варвари, невісти Христової прекрасної!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898432
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович