Вже зрубані, але не мертві ще дерева у передзиму випустили цвіт.
На тлі прозоро-найблакитнішого неба той цвіт весні передає привіт.
Всі думають, що цвіту вже не треба ні сонця, ні тепла, ні лагідних дощів.
Але йому достатньо просто неба
І, чи то ангелів, чи горобців веселий спів.
Вже зрубані, але не мертві ще - втішають ся днями, ще коли вони цвіли.
Вже розуміють, вже напевно знають, що вже не зможуть те, що не змогли.
Вже не яскраві, вже напівпрозорі, як снігу сивина серед зими.
Вже скоро прийме Небо нові зорі.
Колись, між зорями проявимося й ми...
Ю.П.
2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2020
автор: Посух