Почуття це така дивна річ, вивчити це не можливо
Коли здається, що ти не готовий воно все ж приходить сміливо.
Ми інколи довго себе відмовляєм, бо думаєм що не важливо.
Але коли вже душа завмирає нарешті приймаємо й вірим.
Не знаю, коли моє серце ти взяв в полон свій, коли сталось диво
Для мене... Бо я вже давно не ждала, що хтось стане для мене милим.
Я навіть не думала, що ти запустиш в мені цю безодню кохання
Тим більше, що я перестану боятись того нестримного бажання.
В собі відчуваю, що не відступлю, не буду я вже відмовлятись
Боятись не буду, що не вірно роблю, ще більше не хочу ховатись.
Я хочу отримати все, що даєш, так само тобі все давати.
І більше не знати кордонів і меж, а тільки в коханні блукати.
Ти просто не бачив ще, як я люблю, як вмію тепло віддавати
Бо так ти б не думав "що я тут роблю", ти б вже не хотів відпускати.
Тобі все відкрию, усе покажу, готовий мене вже пізнати
Ти головне втримай усе, що даю і не бійся мене вже впускати.
Почуття це не жарти, це не кадри з кіно, не історії про різні бажання
Це те, за що боримося ми давно, щоб гідним було існування.
Щоб отримати їх ми багато пройдем, будуть сльози і розчарування
Але якщо в коханні в кінці ми будем, ризикнемо, ось наше зізнання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2020
автор: ІраБо