А кожний справді — вічний дух, а не це смертне тіло.
Я є душа — хазяйка тіла, чиста й вічно юна,
Яка утворена з найвищої краси і сили,
З якої струмом б'є життя і радість абсолютна.
А тіло стримує політ мій та тримає тут,
Де я — не я, а цей якийсь вусатий дядько сивий.
Моя духовна практика мене звільнила з пут
Омани й забуття реальності, що так красива!
Я пам'ятаю вічність. Кожний подих, кожний рух
У тому вимірі є здійсненням мого бажання
Тобі віддати всю мою любов. Ти — Вищий Дух,
Ти — джерело мене, моє танцююче кохання!!!
[i]16.12.2020, Чернігів[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898314
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2020
автор: Петро Рух