Кажуть, що біль лише сім літ болить,
Кому болить - хто міг таке сказати?
Майдан горить, ще до цих пір горить,
І вічно він в душі має палати,
Бо в нас, в вогнем обпечені серця,
Не зажили, ще кровоточать рани,
Тій пам"яті тернового вінця,
Сплітають до цих пір кати Майдану.
Та ген свободи з нами - назавжди,
Ми - інші, нам колишніми не бути,
Ніби на прощу йдемо ми сюди,
Щоб залишити тут свої спокути.
Тут кожного могла чекати смерть,
Дерева тут спиняли смертні кулі,
І міф про страх об щит розбито вщент,
Небесний легіон ми не забули.
З портретів очі дивлятьсяя на нас,
Що там в них - гордість, туга, біль чи відчай,
Чи зраджені вони покаже час,
Крізь нас ці очі дивляться у Вічність.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2020
автор: синяк