Ніч душу рве, чи може гоїть рану
Я спогадом горнуся до плеча,
Мені здалося, що була кохана...
Чому ці спогади наче полин гірать...
Вертаюся на пройдені дороги
Питаю в долі про щасливі дні,
Не слухала людські перестороги
Палало серце в тім святім вогні.
Судили люди - але Бог все бачив,
А світ на це кохання лиш дививсь,
Минає все - і я змогла пробачить
І ти за мене може десь моливсь...
Кажуть роки приносять біль і втому
І ніби смутком грається душа,
Навколо ніч і тихо-тихо в домі...
Дві долі все шукають спільний шлях...
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898308
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2020
автор: синяк