Жива свята моя держава,
Її історія – не сон,
До казки теж не наближалась –
Був особливий в ній фасон.
Вітри і рвали, й шматували,
Немов хотіли розтерзать.
Відбила дикі всі навали,
Не знищила її іржа.
І синьо-жовте те знамено,
Й калини буйний диво-цвіт
Є найдорожчими для мене.
Нехай милується і світ.
Хай квітне ненька Україна
І чорнобривцями, й бузком,
Не стане більше на коліна,
Пишатись буде козаком!
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2020
автор: Ганна Верес