В задумі , стою на березі життя
Немов рибалка дивлюсь у чисту воду.
Висока хвиля змиває сліди життя
Ловлю, кожну прекрасну мить....п'ю, насолоду.
Ще не жила...не натішилась, своїм життям
Вже Осінь, забагрянила мій літній сад.
Мережу, свій рай золото - срібним ниттям
І Серденько , тріпоче як листя в Листопад.
Так хочу , пташкою летіти в небо в політ
Але не маю сил ,щоб злетіти на крилах .
Бачу ,не в кольорах...а сірим -сірим світ
Від грози, і вітру , холоне кров у жилах.
А хочеться, трішки щастя і казкових див
Квітучої весни і сонячного літа.
Іти, босоніж у трави набратись сил
Розчахнути ,крила милуватись світом.
У мовчанні , торкаюсь рукою небес
По- сходинці, піднімаюсь до високих гір.
А життя, це є дар божий...чудо з чудес
Запалена свіча горить і сяє між зір.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2020
автор: Чайківчанка