Гадав ти — мені болить,
Був впевнений — плачу досі,
Як плаче у грудні осінь,
Прощання згадавши мить.
Їй плакати є за чим,
Бо буде блукати світом,
Допоки не змінить літо,
Вдихне з картоплиння дим.
Допоки верне сюди,
Одягне сади багрянцем
Й забудеться з вітром в танці
І вичавить з хмар води...
Гадав ти — болить мені,
Був впевнений — досі плачу
Та, маю хорошу вдачу —
Думки жену геть дрібні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2020
автор: Патара