Першозванний . Поема

               Першозванний

               Поема

                               Пресвятій  Трійці  
                               і  апостолу  Андрію  Першозванному  —
                               з  любов’ю  присвячується


Кому  зготовить  слово
                       щоб  пробити
так  щоби  краплі  зміг  побачити
                               і  рахувати
краплі  часу
і  краплі  крові
і  витікаючу  ума  палату  —
любов  щоб  міг  в  царські
                               палати  прикликати
пониджену  —  як
уніфікати
погиджену    —
як  не  хотіли  брати
кажу  в  царські  палати  прикликати
із  оком  ясним  —  як  син  матір
кажу  —  тоді  з  очей  хоче  втікати
усе
що  мало  хоч  коліна
приповзати...
і  кров
і  час
й  ума  палата
ідіть  всі  геть!
бо  я  з  Христом
і  глуповате
                       все  в  світі
любов  —  Христа  лиш  хоче  бачить
і  тоді  слово  може  пробивати!
Не  хочу  я!
близько  любов  —
Христа  любов!!
словом  до  неї
я  хотів  би  притікати...
Не  хочу!!  —  я  нікого
                               пробивати
хай  би  жили
любимі  золото
і  нафта
й  земля  щаслива  —  де
                       нещасні  Емірати
є!
є!
є  —  за  що  їм  помирати
за  нафту  й  землю
і  за  прейскуранти
не  за  любов!!
не  з  Хреста  Слово  Боже
                               оддирати  —
хоч  духом  з  Духом,
хоч  вірою!
бо  є  і  в  ній—  краплі  з  Любові!
Христос  прибив  Себе:
Всечесним  Словом  як  всіх  вершиною
в  с  е      збудувати.
Дивіться  в  очі!
я  Бога  теж  боров
та  не  в  кущах
яко  батько  Іаков
поки  кожен  із  вас  фігню
                               поров
я  в  Нього  теж  повитягав  —
якісь  слова  —
то  може  Він  любив,  кріпивсь
                               і  плакав
і  мабуть  ви  любили  —
і  кріпились
й  плакали
що  сили  —  океан!!  та  молодії  —
й  серце  й  голова!
А  Він  стискав  мене  і  ахкав!
що  витечуть
із  мене
ще  й  слова
премудрості
про
що  б  я  в  світі  Його
тільки  б  не  балакав!!
І  я  кульгаю.
Через  Вічність
тихо  і  кульгав  Іаков.
Він  з  Бога  теж
повитягав  —  мабуть  слова...
Хоч  Той  —  мовчав.
Але  ж  як  борешся!  То  в  Бозі  —
бренькає  бува...
Мовчать!  —
                             Мовчать!  —
страшні  і  Слово  ,  і  слова...
бреньчать  віки  іще  в  недолюбові...
та  й  сам  —  може  уже  в  любові...
але  між  нелюбов’ю  і  любов’ю  —
                               потрібне  слово...
або  ж  ви  цього  і  не  знаєте
й  живете  випадково  —
потрібне  слово
Слова!..
Андрій
сіяв
словами  —
три  дні  з  хреста...
Христос  і  світ  лахмітний    прочесав...
Та  які  з  мене  чудеса?..
Христос  сіяв  слова!!
...Коли  такий
вогонь
під  таким  дубом!!  —
о  протяг  вас    —  на  небо
виставляє  —
ви  горите  —
я  менш
кульгаю.

13.12.2020,
свято  апостола  Слова  —  Андрія  Першозванного

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович