Коли захворів чоловік,
Стає страшна в сім'ї проблема.
Градусник до нього приріс,
Під рукою наче емблема.
Мале в горлі покрасніння,
Температура за тридцять сім.
Впадає в страшне сумління,
Нездатний хворий декілька діб.
Він прикований до ліжка,
Передвигатися не в змозі.
Інколи буває смішно,
Неначе місто у облозі.
Такий немощний, негожий,
Уваги до нього без міри.
Хоч і теплий день казковий,
Не движиме він має тіло.
Краще самій захворіти,
Чим чоловіка лікувати.
Стільки уваги і ліків,
Починають нерви здавати.
Вони наче малі діти,
В них постійні жа́лоби до нас.
Починає інколи нудіти,
Потрібні нерви нам в запас.
Здоровими будьте весь час,
Не хворійте наші чолові́ки.
Надій час в душі не погас,
Тоді нам добре сонце світить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2020
автор: Валентина Ярошенко