Море тихе, але не спить, наче скоро спалахне...
Біля берега воно зеленкувате і сумне.
За греблями чорне,а далі синє та голубе.
Біля самого обрію - блакитне. Чути белькіт...
Море по-дитячому ласкаве, коли спокійне.
І яке ж воно грізне у рифах,футах під кілєм.
...Всі вітри скаламутять маси води, грає піна.
Все стає сірого кольору у знаному співі:
Небо та водяні громади і кудлаті хмари.
Вітер холодний зриває тьму. Іде час примарний...
Чути тільки гуркіт, шум, щось наступає на берег.
Море запінилось, мов кипить у зоні бешкету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2020
автор: Маг Грінчук