Кольором червоним вишивала долю.
Щастям розшивала біле полотно.
В нього заплітала первоцвіт любові.
Щедро засівала золотим зерном.
Сяйним візерунком прокладала тропи.
Магію лишала на своїх слідах.
Пензлем чаклувала на дорожній мапі.
Шовком гаптувала свій життєвий шлях.
А на ньому знаки, потаємні коди
лиш моїх стежинок, лиш моїх доріг.
А на ньому древні обереги роду -
Україна рідна, батьківський поріг.
Й досі вишиваю долю-вишиванку,
а вона вкрапляє різні кольори.
І ми з нею в парі, мов прикуті бранки,
ідемо, обнявшись, по земній тропі.
12. 12. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2020
автор: laura1